«Я мав час переосмислити життя. Я багато роздумовував для чого ми тут, для чого живемо. Я почав дивитися на життя іншими очима»
Олександр Сухан – засновник ЗРЦСТРПО «Вибір», рекордсмен Книги рекордів Гіннеса, герой одного з наших мотиваційних роликів – мріє і всіх заохочує мріяти. Життєвий шлях цього чоловіка є яскравим прикладом того, як сильна воля, міцний дух, жага до життя перемагають і виводять людину, котра зазнала непоправних фізичних травм, не тільки на один соціальний рівень з тими, хто не має жодних фізичних вад, а навіть досягати таких висот, котрі піддаються не кожному повному сил та здоров`я.
Коли Олександрові було 19 років він поїхав з бригадою у Латвію, на заробітки. Молодий і сильний він працював завзято. Ніхто тоді не міг уявити, що під час роботи хлопець впаде з машини. Він поламав хребет, пошкодив спинний мозок. З того часу половина його тіла паралізована.
Про випробування і про волю до життя. «Мені хотілося ходити, бодай з палицею. Я не хотів вірити, що до кінця життя буду в чотирьох стінах… Спершу був довгий період адаптації, коли я згодився з тим, що сідаю в візок… Перші півроку лікарі не давали гарантії навіть, що я буду жити. Але я мав волю до життя… Я постійно тренувався, піт з мене градом котився, й через цю працю виходили всі негативні емоції…».
Про гартування характеру і перемоги. «Спорт сам по собі – це стимул. Ти бачиш результат своєї роботи, бачиш, коли твої друзі гордяться тобою… Я вперше виступив в складі київської команди «Прометея» і виборов дві бронзові медалі радянського союзу. Це був старт… Самий головний етап змагань: це супермарафон «Владивосток – Санкт-Петербург». Завдячуючи ньому, я потрапив у книгу рекордів Гіннеса. Це було нелегко… Траса пролягала через різні часові пояси, ми відчували зміну клімату, постійні навантаження… Загальна протяжність траси – 12 тис. км. Були настільки важкі моменти на маршруті, що ми втрачали свідомість… Це робилося не так для себе, як приклад для інших людей, які втратили надії на завтрашні день…».
Про найважливіше – надію і підтримку. «Важливо не втрачати надії. Мені було важко і фізично, і психологічно. Я і примушував, і вмовляв себе надіятись на завтрашній день і не просто чекати його, але ставити цілі і щось робити. Тренуватись – це як поїсти. Щодня…».
Негативу сказати «ні». «Я заснував громадську організацію, благодійний фонд «Суспільство для всіх». Основний напрямок діяльності – активна реабілітація людей з фізичними вадами, особливо тих, які на візках. У нас є правило, девіз: «Навчився сам – навчи іншого». От ним і керуємося…».
Протягом 30 років Олександр взяв участь у десятках марафонів, піднявся на Говерлу. Із задоволенням грає на гітарі, стрибав із парашутом, має багато нагород, орденів та медалей, обирався обласним депутатом. Своєю найважливішою справою вважає реабілітацію та допомогу людям з фізичними вадами. Дякує за все Богові, і прагне поділитись думкою, що віра завжди була і є основною рушійною силою. «Потрібно зуміти перебороти себе й обставини. Віра і надія важлива для усіх нас! Тому бажаю всім міцної віри і надії».
Надихаючі історії успіху клієнтів Центру «Вибір» публікуємо в рамках проекту «Удосконалення послуг з догляду за здоров’ям в соціальних закладах» за співфінансуванням Європейського Союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020.
