«Я зміг і ти зможеш!»
Йосип Посипанка, який пройшов курс професійної реабілітації, стажування за професією -практичний психолог в ЗРЦСТРПО «Вибір», незмінний волонтер Центру «Вибір», ділиться своїм поглядом на життя:
«Коли я п’ятнадцятирічним, безтурботним підлітком почув свій діагноз Лімфогранулематоз (онкозахворювання) то спочатку думав, що це щось незначне і швидко вилікується… З часом я усвідомив усю його складність, і як не прикро – це відбувалося зі мною в реальності. Роки хіміотерапії та променевої терапії не давали результатів. Багато часу я проводив у лікарні, батьки всебічно підтримували мене. А я замкнувся у собі і жалів себе, нарікав – «Чому, саме Я?». Так тривало довго…
Одного дня, в тій же самій лікарні, по сусідству у ліжку лежав хворий мужчина, який захотів напитись води. Вода стояла на тумбочці. Але йому було так погано, що він не був у змозі її самостійно взяти. Я йому допоміг, хоч сам почувався зле. Присівши на своє ліжко, виникли думки: «мені погано… але тому мужчині ще гірше… я самостійно можу взяти собі воду… він ні.. то чого, я себе жалію!!!» і тоді я прийняв рішення, що з моїм захворюванням, я буду на «Ти», я буду жити – а не існувати!
Як не дивно від моменту прийняття себе таким, почали відбуватись позитивні зміни у моєму захворюванні. Почалася стадія ремісії, і вона триває уже не один десяток років.
У мене появилось бажання щось досліджувати. Почувши про можливість навчатись комп’ютерної грамотності, я погодився. Скажете: «Подумаєш, комп’ютер», але в ті роки це було «Вав!». А розповіли мені про цю можливість волонтери з ЗРЦСТРПО «Вибір». А згодом саме тут я почав свою волонтерську діяльність. Спілкування та обмін досвідом з колегами надихнули мене до вступу у ВНЗ. Так я здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Психолог». А позитивні зміни відбувалися і далі.. У 2007 році я одружився, а вже через півроку ми з дружиною стали батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу, в якому виховували 6 хлопчиків та 2 дівчат. Наразі, після 15 років існування будинку ми тішимось онукам.
З довіри батьків-вихователів Закарпатської області, у 2017 році я очолив Громадську організацію «Асоціація Закарпаття без сиріт», в якій надається допомога та підтримка батькам-вихователям та їх вихованцям з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей. Проводимо різні тренінги та навчання, організовуємо відпочинок, та реалізуємо багато інших проектів, щоб підтримувати сімейні форми виховання.
Тепер у свої 40+ я можу стверджувати, що незважаючи на своє онкологічне захворювання – я щасливо одружений, я став батьком і дідусем, маю можливість допомагати іншим та ділитися своїм досвідом з іншими.
Отже, я зміг і ти зможеш!»
Надихаючі історії успіху клієнтів Центру «Вибір» публікуємо в рамках проекту «Удосконалення послуг з догляду за здоров’ям в соціальних закладах» за співфінансуванням Європейського Союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020.
