Поодинокі випадки успішних історій локальної безбар’єрності показують, що проблему можливо вирішити легко і просто за особистим бажанням групи людей місцевих громад, причетних до прийняття рішень під керівництвом влади та архітекторів. Якщо це зрозуміють більшість здорових людей, що сидять у власних офісних кріслах та щодня приймають рішення, які впливають на життєдіяльність людей з інвалідністю та маломобільні верстви населення, все вирішуватиметься значно швидше і якісно, на мою думку. Ось як донести до свідомості цих людей важливість універсальної доступності за наявності коштів, призначених на створення безбар’єрності? Закони, постанови, нормативні документи якби є, а “віз і нині там”. Чому так? Як ви думаєте? Дякую за так гарно названий візок інвалідний – крісло колісне, але це ще далеко не безбар’єрність чи наближення до універсальної доступності. Наявність, наприклад, ліфтів у багатоповерхових адмінбудівлях, зовнішніх фасадів будинків чи комерційних установ – перший крок до безбар’єрності. Рухаємось далі разом – це наш вибір. Вибір має кожен.
5.06.2025.
Керівник БО «ЗРЦСТРПО «Вибір» Василина МАРКО
